Терапевтичні казки. Що почитати та як придумати власну історію для дитини.

 Усі ми знаємо, що казки — це не тільки пізнавальний матеріал для дитини, вони ще мають терапевтичний ефект для дітей, особливо у теперішніх реаліях життя. Напрямки казок можна поділити за терапевтичною метою (страхи, прибаги (каприз), психосоматичні розлади, та інше) та за віком (від 0 до 3-4 років, від 3-4 до 12-13, підлітковий вік). 

 У віці приблизно з 3-4 років до 12-13 років більш явним стає соціальний інстинкт, важливість приналежності до соціальної групи. Насамперед, формується розуміння приналежності до сім’ї зі своїм важливим місцем в ній. У цей період важливо окреслити за що дитина вже може нести відповідальність та мати свої обов’язки. Не соромитися підкреслювати що дитина та те, що вона робить, займає важливе місце в родині, як і всі її члени. Тому найбільш актуальними будуть казки та історії про родинне коло, рідний край тощо. 

Казки й оповідання допоможуть вашій дитині пояснити ті речі, з якими вона не зіштовхувалася раніше або потребує підтвердження вже здобутого досвіду. Також, казка повинна бути ідентичною до проблематики дитини, знайомити її із різними стратегіями поведінки оточуючих та пояснювати чому вони так вчиняють. Окрім цього, казки допомагають дітям безпечно переживати свій страх чи проблему через головного героя. 

 АЛГОРИТМ ДІЙ ОБРАННЯ ЧИ СТВОРЕННЯ ВЛАСНОЇ КАЗКИ:

1. Головним героєм казки буде, якщо син, то хлопчик, якщо донька, то дівчинка. Але ім’я головного героя треба вибрати інше, та взагалі не обирати ім’я знайомих людей, щоб не асоціювати з ними; 

2. Визначитись, яка потреба дитини є актуальною зараз дз, наприклад, страх. Та зрозуміти його ключове походження; 

3. Якщо вирішили вигадати казку чи історію, дотримуйтесь невеличких правил — починаємо з «Жили-були…», далі «І ось одного разу…», потім «Через це…», «І тоді», закінчуємо «З тих пір…»; 

4. Додавайте до казки історії з життя малюка, це зробить сюжет казки більш зрозумілим та знайомим; 

5. Пропонуйте послухати казку коли дитина сама цього хоче, не перетворюйте це на обов’язок; 

6. Спробуйте розповідаючи/читаючи казку задіяти пальчики дитини, або дати йому невелику іграшку у ручки; 

7. Казка завжди повинна добре закінчуватися; 

8. Далі обговорюєте основний зміст, важливі моменти та чому герой вчинив так чи інакше; 

9. Після обговорення дайте дитині ручку чи олівець і попросіть її спробувати намалювати сюжет казки, тобто про що вона була. Або погратися з іграшками, як у ляльковому театрі.

07.11.2022